КАВ'ЯР

КАВ’Я́Р, у, ч., заст. Ікра (у 1 знач.). Везе Марко.. червоного Вина з Цареграду Відер з троє у барилі, І кав’яру з Дону (Шевч., І, 1963, 321); Рука тяглася до чарки, котилась слинка, глядячи на шматочки жовтогарячого балика, чорного кав’яру, срібно-блискучого оселедця (Мирний, III, 1954, 268); Петро Ярош.. щороку привозив у дарунок панові та управителю по бочечці кав’яру (Стельмах, Хліб.., 1959, 432).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 67.

Кав’яр, ру, м. Икра соленая рыбья. Вина з Царіграду відер троє у барилі, кав’яру з Дону, — всього везе. Шевч. 116. (Тут були): тараня, ще по весні з Дону навезена, суха й солона, кав’яр, оселедці.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 205.

кав’я́р — стара назва риб’ячої ік­ри. Везе Марко… червоного Вина з Цареграду Відер з троє — у барилі, І кав’яру з Дону (Т. Шевченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 266.