ЗІСТАВЛЯТИ

ЗІСТАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ЗІСТА́ВИТИ, влю, виш; мн. зіста́влять; док., перех.

1. Порівнювати щось із чим-небудь або між собою. Зіставляючи собівартість продукції з середньою ціною її реалізації, можна виявляти, наскільки вигідна господарству та чи інша культура або галузь (Ком. Укр., 5, 1960, 55); Надто дужі були враження минулої ночі, коли зіставити їх з подіями попереднього дня (Смолич, І, 1958, 86); І коли ви потім зіставите стенограми, додасте зведення, листівки, нелегальні газети, звіти конспіративних груп, звіти підпільного райкому,— то й тоді не все стане не своє місце (Ю. Янов., II, 1954, 15).

2. рідко. Ставити поруч, разом; складати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 579.

Зіставля́ти, ля́ю, єш, сов. в. зіставити, влю, виш, гл. Оставлять, оставить. Зажер усе, нічого не зіставив. К. Іов. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 154.