ЗБИТОЧНИК
Значення збиточник це
ЗБИТО́ЧНИК, ЗБИТО́ШНИК, а, ч., розм.
1. Той, хто завдає збитків (у 2 знач.); бешкетник.— Се я сам підкинув [вогонь до кошари], — мовив Дувідко.. —Ну, чи не збиточник ти? (Фр., VIII, 1952, 407); Кожного дня мав [Кметик] якусь нову непотішну вість про того злобного збиточника (Ков., Світ.., 1960, 122).
2. Пустун. Що за збиточник той Степан! Він знав, що рахунки — моя слаба сторона, і любить не раз подрочитися зо мною (Фр., 1, 1955, 239); Збиточник повторив слова професора, наслідуючи його інтонацію півголосом (Коб., III, 1956, 321).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 438.
збиточник Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| miserable | збиточник |
збиточник Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| zbytochnyk | zbytochnyk | zbytochnyk |
збиточник Рід - іменник, чоловічий рід, істота
збиточник Словоформи слова
| Називний | збиточник | збиточники |
| Родовий | збиточника | збиточників |
| Давальний | збиточникові, збиточнику | збиточникам |
| Знахідний | збиточника | збиточників |
| Орудний | збиточником | збиточниками |
| Місцевий | на/у збиточнику, збиточникові | на/у збиточниках |
| Кличний | збиточнику | збиточники |
збиточник Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 9 | 3 | 6 |