ЗАТЯЖНИЙ

ЗАТЯЖНИ́Й, а, е.

1. Який довго тягнеться (в часі); тривалий, довгочасний. Тут остатніми часами переходили дощі, але не затяжні, а так, громові,— година-дві, і знов ясне небо (Л. Укр., V, 1956, 54); Довга, затяжна волинська осінь (М. Ол., Леся, 1960, 39); Мене лікує великий спеціаліст! Хвороба в мене, він сказав, дуже серйозна та затяжна (Вишня, І, 1956, 429).

∆ Затяжни́й стрибо́к — стрибок з великої висоти з довгою затримкою розкриття парашута. Парашутистка, розповідаючи двом письменникам про свій затяжний стрибок, раптом забула, про що розповідала, і так застигла з розведеними в повітрі руками… (Тич., III, 1957, 15).

2. техн. Признач. для затягування, загвинчування, кріплення частин чого-небудь. Для кращого закріплення конічний хвостовик має отвір з різзю, куди вгвинчується затяжний болт (Фрез. справа.., 1957, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 371.

Затя́жни́й, а, е. Набранный, навербованный (о войскѣ).

2) Продолжительный, хроническій. Затяжна хвороба.

3) Затягивающійся. Затяжний хомут.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 112.