ЗАТЕМНЮВАТИСЯ

ЗАТЕ́МНЮВАТИСЯ, юється і ЗАТЕМНЯ́ТИСЯ, я́ється, недок., ЗАТЕМНИ́ТИСЯ, и́ться, док.

1. Ставати темним.

2. перен. Ставати похмурим під впливом яких-небудь почуттів, якогось стану (про очі, обличчя і т. ін.). Настала хвилина, під час котрої погляд молодого [Михайла] затемнився (Коб., II, 1956, 103); У Прохора була мить, коли очі його затемнились від люті. Та стримав себе (Шиян, Баланда, 1957, 45).

3. перен. Втрачати ясність, виразність. Данило чекав. Єго [його] ясний план затемнювався (Стеф., І, 1949, 122); Потім трохи затемнилось те ясне враження (Л. Укр., V, 1956, 45).

4. тільки недок. Пас. до зате́мнювати, затемня́ти. Бійцям ставала ясна перспектива, яка не затемнювалася навіть важкими воєнними буднями (Багмут, Записки.., 1961, 32); Небо затемнилося димом (Кобр., Вибр., 1954, 202).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 345.