ЗАСПІВУВАТИ

ЗАСПІ́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАСПІВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. і без додатка.

1. Починати співати (про людей). Приємний голос заспівує «Ой Дніпро, Дніпро…» (Баш, П’єси, 1958, 89); Отакий-то Перебендя, Старий та химерний! Заспіває весільної, А на журбу зверне (Шевч., І, 1963, 54); Що це? Дід раптом заспівав, відійшовши од мене, злившися з темрявою (Ю. Янов., 1,1954, 73); // тільки док. Заговорити співучим голосом. Хаєцькйй.., збираючи канат на руку, заговорив-заспівав по-подільському: — Ой канате, канате, рідний наш брате! Ніде ми тебе не кинемо, скрізь понесемо з собою! (Гончар, III, 1959, 102); // тільки док., перен. Пройнятися почуттям радісного хвилювання, захоплення. Завтра знов сонце загляне в віконце, І збуджене серце моє заспіва (Л. Укр., І, 1951, 157).

◊ Що (яко́ї, не тіє́ї і т. ін.) заспіва́ти — що сказати, як повестися за певних обставин. Що ж тепер заспівають Яків, Настя, коли до їх дійде про се чутка? (Мирний, IV, 1955, 64); — От побачу, якої ти заспіваєш, коли опинишся у нас в штаті (Рибак, Час.., 1960, 428); — Діждешся, Саво, і ти своєї слави… Прийдуть наші, і тоді ти не тієї заспіваєш! (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 266).

2. Починати кукурікати, щебетати і т. ін. (про птахів). Починають заспівувать півні, і нічна тиша зразу озивається гомоном (Вас., III, 1960, 148); Загегали дикі гуси, простуючи кудись високо під необмеженим небом, заспівав над нивою жайворонок (Коцюб., І, 1955, 112); Знов сади зацвітуть, заспівають в садах солов’ї (Сос., II, 1958, 218).

3. перен. Починати мелодійно звучати (про музичні інструменти). За рогом голосно заспівав баян, почувся дзвінкий дівочий сміх (Кучер, Чорноморці, 1956, 46); Заспівала скрипка. Тихо, несміло відгукнувся баян (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 147); // Починати видавати однотонні, протяжні звуки (про різні предмети). Скрипнули двері, відчиняючись навстіж, заспівали на все подвір’я (Гончар, III, 1959, 319); В руках у нього заспівав, засвистів фуганок, закрутилися над головою золоті стружки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 176).

4. тільки док. Виконати, проспівати пісню. [Одарка:] А яку я пісеньку склала про свою журбу!.. Нехай колись тобі заспіваю (Кроп., І, 1958, 61); — Як умру, то поховайте мене коло Пушкіна.. Заспівайте над могилою «Заповіт» Шевченка (Довж., І, 1958, 209).

5. тільки недок. Виконувати заспів (у 2 знач.). Рибалки взяли весла. Зоря заспівує, Мороз і Крим підтягують (Корн., II, 1955, 216); Заспівував Брат, і єднались в приспіві.. Гнучкі і дзвінкі молоді голоси (Перв., II, 1958, 396).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 324.

Заспі́вувати, вую, єш, сов. в. заспіва́ти, ва́ю, єш, гл.

1) Запѣвать, запѣть. Заспівайте пісеньки ой хоч однії. Мет. 114. Заспіва́ло по́ле — говорится о шумѣ зрѣлаго хлѣба. Ой чиє ж то поле заспівало стоя, заспівало нам, хорошим женцям? Мет. 394.

2) Убаюкивать, убаюкать колыбельной пѣсней. Над колисками дітвору немовлят заспівуєм котками. К. Дз. 238. З) Заглушать, заглушить при помощи пѣнія (горе, бѣду и пр.). Не втекла… таки од свого лиха: і не загуляла й не заспівала й не затанцювала його. Левиц. І. 86.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 99.