ЗАМКНЕНИЙ

ЗА́МКНЕНИЙ, ЗА́МКНУТИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до замкну́ти 1-4. Як тільки смеркало, Підпара засував двері у сінях, пробував довго, чи добре замкнені, і перше, ніж облягатись, здіймав рушницю, мостив біля себе сокиру (Коцюб., II, 1955, 74); Канава широка, стіни навкруги палацу високі: на воротях висока, з визубнями башта; ворота залізні, зачинені й замкнуті трьома замками (Н.-Лев., III, 1956, 294); А Марина в сукні білій, Неначе білиця, Богу молиться та плаче, Замкнута в світлиці (Шевч., II, 1953, 96); Не закутий у кайдани і не замкнений на вежі, без сторожі пробуває [лицар] у Бояровім наметі (Л. Укр., І, 1951, 396); У Сіцілії воєнні дії пішли невдало для афінян, їхній флот був замкнений у сіракузькій гавані (Іст. стар. світу, 1957, 120); Сотні тисяч фашистів були замкнуті в залізне кільце оточення (Гончар, III, 1959, 445); // за́мкнено, за́мкнуто, безос. присудк. сл. Всі двері замкнено (Рильський, Мости, 1948, 107); Блакитне світло сяло і тремтіло, немов огонь таємний чарівниці, а над тополею зоря світила, моя зоря, що скрізь мені сіяла, поки мене не замкнуто від неї в камінній клітці в чотирьох стінах (Л. Укр., І, 1951, 135).

2. у знач. прикм. Який не має розривів, кінці якого з’єднуються в одній точці (про лінію, геометричну фігуру і т. ін.).

∆ За́мкнене (за́мкнуте) (електри́чне) ко́ло, ел. — система з’єднаних між собою і з джерелом електричного струму провідників, по яких проходить струм. Для існування тривалого струму необхідною умовою є наявність замкненого кола, що має джерело струму (Курс фізики, III, 1956, 50); Замкнена (замкнута) крива (ламана) лінія, мат. — суцільна крива (ламана) лінія, кінці якої сходяться в одній точці. При обертанні навколо Сонця Земля протягом року описує замкнену криву лінію, яка нагадує коло, розтягнене в одному напрямі (Рад. Укр., 22.ІХ 1956, 3).

3. у знач. прикм. Який не має виходу. Поміж вершків гір ховаються вузькі, замкнуті чорні міжгір’я.., дна яких не можемо побачити (Коцюб., III, 1956, 136); Весняні й осінні заморозки.. часто бувають в низинах, долинах і особливо в замкнутих улоговинах, куди з підвищених ділянок стікає холодне повітря (Колг. Укр., 2, 1962, 25).

4. у знач. прикм., перен. Не зв’язаний з тим, що лежить поза його межами, відокремлений від інших, недоступний для них. Феодальний маєток в Київській Русі був замкненою господарською одиницею. Але це не виключало можливості того, що деякі вироби феодального маєтку надходили у продаж (Архл., VIII, 1953, 23).

5. у знач. прикм., перен. Який неохоче спілкується з іншими, схильний приховувати в собі свої думки, переживання; неговіркий. Зовсім замкненим, мовчазним і понурим бачив Друзь професорового сина, коли той приїздив сюди востаннє (Шовк., Людина.., 1962, 237); У людей замкнутих і відлюдкуватих спалах почуття буває особливо сильним і глибоким (Дмит., Розлука, 1957, 15); // Який не виражає настрою, почуттів (про обличчя). Вони сиділи з замкненими й гордими обличчями (Мик., II, 1957, 516); // Який характеризується відсутністю широкого спілкування з людьми (про спосіб життя). Сім’я Голованя не переживала разом з усім народом ні спільного горя, ні спільних радощів. Жила сама собою. Жила своїм замкнутим життям (Ткач, Арена, 1960, 89).

За́мкнений (за́мкнутий) у собі́ відлюдкуватий, мовчазний. Серед дітей одиначок є два типи: один — меланхолік, мовчазна, сувора, замкнена в собі дитина, як квітка, що в бур’яні виросла, другий — жвава, весела, властолюбива, примху вата, що похожа на реп’ях, ..чіпляється за кожного, хто йде, хто минає (Григ., Вибр., 1959, 427); Замкнута в собі, недовірлива — вона всі справи своєї сім’ї вирішувала сама (Вільде, Опов., 1954, 92).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 215.

За́мкнений, а, е.

1) Запертый.

2) Заключенный (въ тюрьму).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 67.