ЗАЛИВАТИ

ЗАЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАЛИ́ТИ і рідше ЗАЛЛЯ́ТИ, заллю́, заллє́ш і рідко залля́ю, залля́єш, док.

1. перех. Розливаючись, покривати собою або наповнювати що-небудь (про воду); затопляти. — Вода вже заливає Мартинків огород; от-от дійде до грядок картоплі! — крикнув один чоловік (Н.-Лев., IV, 1956, 101); Вода заливала його по коліна, потім по пояс, далі стала підходити під пахви, а він усе бив і бив з кулемета (Кучер, Чорноморці, 1956, 68); Сходи в пристані море зовсім залило (Л. Укр., IV, 1954, 261); — Греблю прорвало й балку залило водою (Гр., І, 1963, 425); Дощ не вщухає. Чи не заллє кузні? (Руд., Остання шабля, 1959, 21); * Образно. А торжество, справді, як повінь, залляло все місто (Ткач, Плем’я.., 1961, 14); // безос. [Терлецький:] У Чорноліса Порвало поршень. Став мотор. Вода фонтаном б’є. Все залило (Дмит., Драм. тв., 1958, 331); // перен. Наповнювати собою вщерть що-небудь (про світло, туман, звуки, запахи і т. ін.). Галявину, на якій сидів Минула, заливало місячне сяйво (Скл., Святослав, 1959, 100); Білі тумани заливали долину (Гжицький, Опришки, 1962, 104); Здригнувся старий Турецький ліс, прорізали постріли його тишу, розбудили, залили клекотом найтемніші нетрі його (Ірчан, II, 1958, 80); // перен. Покривати, заповнювати собою який-небудь простір (про людей, тварин і т. ін.). Народ натовпом заливає вулиці, майдани (Н.-Лев., III, 1956, 308); Раптом овеча отара залляла вулицю і сколихнула повітря нескладним беканням (Коцюб., II, 1955, 16); Тому, що невистачало стільців, молодь залила собою столи та вікна, але й це не врятувало становища (Кир., Вибр., 1960, 68); // перен. Охоплювати, заглушуючи все інше (про почуття). Якесь гірке розчарування.. почало заливати її душу (Фр., VII, 1951, 67); Серце йому заливає хвиля несподіваного, величезного щастя (Собко, Вогонь.., 1947, 206); Він усе зрозумів, і розпука залляла його серце (Коцюб., І, 1955, 135).

◊ Кров (рум’я́нець, со́ром і т. ін.) залива́є (залила́, зали́в і т. д.) обли́ччя (лице́ і т. ін.) — хто-небудь червоніє від збудження, захоплення, сорому і т. ін. Рум’янець розповзається до скронь і підборіддя, заливає повне обличчя (Стельмах, Хліб.., 1959, 321); Навіть при місяці помітно було, як кров залила Марині лице (Головко, Літа.., 1956, 147); Параскіца зашарілась вся. Сором гарячою хвилею залляв її лице (Коцюб., І, 1955, 271); Піт залива́є (зали́в і т. д.) о́чі (лице́ і т. ін.) — про надмірне потіння від великого напруження, спеки і т. Ін. Сонце стоїть десь над головою. Піт заливає очі, і солоно стає на сухих губах (Гончар, III, 1959, 57); Піт зовсім залив його лице, річкою стікав по бороді, капав з носа. А дід одно бігає, носе [носить] вулики, підкурює їх, вощить та збирає рої (Мирний, 1, 1954, 192);

Сльо́зи залива́ють (залили́ і т. д.) о́чі (лице́ і т. ін.) — про великий плач, ридання. Сльози очі заливають, Що й на світ не гляну… (Чуб., V, 1874, 277); Кузьмін і сам незчувся, як його залили сльози, як у пориві глибокого й ніжного почуття рвучко схилився над комісаром, поцілував його холодіюче чоло (Збан., Сеспель, 1961, 143).

2. перех. Обливати або забруднювати чим-небудь рідким. Ах! я чаєм листа залила (Л. Укр., V, 1956, 200); // Ллючись, потрапляючи на щось, залишати сліди. З носа пішла кров і залила лице (Вас., І, 1959, 154); На третьому випаді розсік він Горленкові плече. Струмочок крові залляв його одяг, шабля випала з рук… (Тулуб, Людолови, І, 1957, 35).

3. перех. Гасити пожежу, вогонь водою або якою-небудь іншою рідиною. Як ось із неба дощ полився, В годину ввесь пожар залив (Котл., І, 1952, 106); — Було б же тобі принести цебро води та залити вогонь, а він порозкидав по всьому степу (Тют., Вир, 1964, 290); * Образно. І чим мені залити той вогонь, щоб не палив того серденька — слізьми? (Л. Укр., І, 1951, 229); // безос. І згодом пояснив [кондуктор:] — Потекли труби, заливає топку (Головко, II, 1957, 457); // перен. П’ючи горілку і т. ін., заглушувати, тамувати в собі які-небудь почуття, забувати на деякий час про біду, горе і т. ін. І почав був Андрій-столяр до горілки припадати — заливав нею свої образи (Крот., Сини.., 1948, 18); Останню чарку підніс [дід] Івановій жінці: — Випий, Мотре, для порядку. — Залий мужицьку біду, — обізвався Якубенко (Стельмах, Хліб.., 1959, 34).

◊ Залива́ти (зали́ти) кро́в’ю що — чинити масові вбивства, проливаючи багато крові. Загомоніли на цитаделі гармати, щоб залити кров’ю повсталий Львів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 167); Залива́ти (зали́ти) сльоза́ми (слізьми́) що — плачучи, тамувати якісь переживання. Її серце розривалося, від болю, і вона одно знала — усю ніч заливала його гіркими сльозами (Мирний, IV, 1955, 52);

Залива́ти (зали́ти, залля́ти) хробака́ (черв’яка́) [в се́рці] — тамувати горе, нудьгу пияцтвом. — Взяв я фляшку, і мене скортіло Випити її хоч половину, Аби в серці хробака залляти (Фр., XIII, 1954, 339); Я не залив черв’яка, що точив мене безупинно, тра було якось інше рятуватись… (Коцюб., І, 1955, 260).

4. перех. Покривати що-небудь рідкою масою, здатною загусати, тверднути. На деяких вулицях міста топили у великих казанах смолу і заливали нею вибоїни в тротуарах (Томч., Готель.., 1960, 286); — Буде час, — каже Воронцов, — ми наші грейдери теж заллємо таким асфальтом (Гончар, III, 1959, 207); Потім він поклав записку в порожню пляшку, міцно закоркував її, залив стеарином (Кучер, Чорноморці, 1956, 210); // розм. Паяти дірявий посуд. — Майстровий я. Ладнаю відра, заливаю каструлі (Цюпа, Назустріч.., 1958, 196); // розм. Приклеювати латку на гумових виробах. На розі вулиці моєї, у голубому рундуку, Працює швець: то черевики Комусь латає нашвидку, То залива комусь калоші (Нех., Ми живемо.., 1960, 118).

5. перех. Наповнювати що-небудь, наливаючи якусь рідину, рідку масу. Служителі навшпиньках носили відрами воду й заливали чан (Ільч., Серце жде, 1939, 145); Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз, ..відгвинчував ослаблі гайки, заливав мастилом маслянки (Сміл., Сашко, 1957, 58); // Наливаючи води або якоїсь рідини в посуд, покривати нею що-небудь (при готуванні страви, напоїв і т. ін.). Для видалення солі промиту рибу вимочують, заливаючи її 2 л холодної води на 1 кг риби (Укр. страви, 1957, 55); Олеся засипала й залила чай, сіла коло стола й задумалась… (Н.-Лев., III, 1956, 136); — Орисю, ходи сюди. — Зараз. Тілечко [тільки] пшоно водою заллю (Тют., Вир, 1964, 456); // Обливаючи чим-небудь, приправляти страву. — Ач, яке стегно: прямо — очима їж, — промовив [Пищимуха], положив його на тарілку і почав.. смачним перепеченим жиром з-під качки заливати (Мирний, IV, 1955. 364); // перен. Примушувати кого-небудь їсти або пити щось у великій кількості. Ти не бійся, що я перетомлюся. Я з норми не виходжу, та й лікар потачки не дає, он знов риб’ячим жиром заливає (Л. Укр., V, 1956, 425); Як хвору дитину, заливали [пораненого] бульйоном, молоком, розтопленим маслом з медом (Коз., Гарячі руки, 1960, 127).

◊ Залива́ти (зали́ти) го́лову (о́чі, па́мороки, пе́льку і т. ін.); Залива́ти (зали́ти) за га́лстук (ко́мір і т. ін.) — пити надміру алкогольні напої; пиячити. Пивна Севастяна Жигая ніколи не буває порожньою.., тут заливають часом свою очманілу голову ревниві парубки (Шиян, Баланда, 1957, 83); — Чому ж ти навчиш? Ти б ще дужче залив очі, то більше б побачив, — не витерпіла Пріська, натякаючи на те, що Грицько прийшов випивши (Мирний, III, 1954, 16); Всі були сердиті на нього: розвалив роботу, заливав за комір (Жур., Вел. розмова, 1955, 38); Залива́ти (зали́ти, залля́ти) за шку́ру са́ла кому — завдавати великого горя, страждань, неприємностей; дуже допікати кому-небудь. Добро, мавши діток У розкоші, — хвалиш бога… А вдові убогій, Мабуть, не до його, Бо залили за шкуру сала, Трохи не пропала (Шевч., II, 1953, 49); — Ще вона мало натерпілася від тих панів, ще вони мало залляли їй сала за шкуру за часів панщизняних?! (Коцюб., І, 1955, 102);

Зали́ти в кайда́ни, заст. — закувати в кайдани. Ой залили сотника Харька Шамраївці у кайдани (Сл. Гр.).

6. неперех., фам. Говорити неправду, вигадувати що-небудь. — Це ось він заливає, — недбало кинув Іван Петрович на шофера. — Каже, нібито я сам себе розбудив, власними своїми руладами… (Гончар, Маша.., 1959, 17); Петро слухав і думав, як би здихатися Гарика. Іванка теж спочатку терпіла, а потім зиркнула на Петра, підморгнула йому, мовляв, чуєш, як заливає… (Чаб., Тече вода.., 1961, 107).

◊ Залива́ти гуса́ра — вправно й дотепно розповідати, перемішуючи реальне з вигаданим. В’язні пересміюються, Іван підморгує мені — мастак, мовляв, цей староста, вміє гусара заливати (Збан., Єдина, 1959, 167).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 183.

Залива́ти, ва́ю, єш, сов. в. залити и залля́ти, ллю́, ллє́ш, гл.

1) Заливать, залить. Св. Мр. IV. 37. Заливає Дунай бережечки, та нікуди обминути. Мет. 61. На сире коріння, на біле каміння ніжки свої козацькії посікає, кров’ю сліди заливає. Дума. Залив… огонь. Рудч. Ск. І. 37. Залити очі. Напиться пьянымъ. Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Мкр. Г. 48. Залива́ти за шку́ру са́ла. Сильно допекать. Ном. № 5850. Шевч. 586. Котл. Ен. II. 22.

2) — в кайда́ни. Заковывать, заковать. Ой залили сотника Хорька Шамраївці у кайдани. Мет. 426. Ой узявши істиха під руки, залийте в кайдани, а заливши та у ті кайдани, закидайте в темницю. К. С 1882. III. 614.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 58.