ЗАКРАШАТИСЯ

ЗАКРАША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ЗАКРА́ШУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАКРА́СИ́ТИСЯ, а́шу́ся, а́си́шся, док., розм. Ставати гарним, привабливим на вигляд; прикрашатися. — Чим же той світ закрашається? Чи горами, чи долинами.. Чи великими могилами? (Чуб., V, 1874, 943); // Заквітчуватися, зацвітати. Мінялися дні на ночі, ночі на дні, земля то закрашалася квітами, то засипала у кайданах зими (Л. Янов., І, 1959, 312).

◊ Закраша́тися (закра́шуватися, закра́си́тися) рум’я́нцем — червоніти (на обличчі), соромлячись, хвилюючись і т. ін. Вона рум’янцем уся закрасилася, як те слово почула (Вовчок, І, 1955, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 164.

Закраша́тися, ша́юся, єшся, сов. в. закраси́тися, шу́ся, си́шся, гл. Украшаться, украситься. Чим же той світ закрашається? чи горами, чи долинами, чи великими могилами? Чуб. V. 943. Рум’янцем закрасилася живим. МВ. ІІ. 200.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 54.