ЗАКОНЯТИСЯ

ЗАКОНЯ́ТИСЯ, я́ється і ЗАКО́НЮВАТИСЯ, юється, недок., ЗАКОНИ́ТИСЯ, и́ться, док., діал. Зароджуватися. Бог його знає, як воно дитина законяється у жінки (Сл. Гр.); // перен. Починатися, з’являтися. Ледве помітний світанок став ширяти над лісом. Це був час страшної безбарвності, час моторошної сірості, коли закониться день після нічної тиші (Ю. Янов., І, 1954, 291).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 158.

Законя́тися, ня́юся, єшся, сов. в. закони́тися, ню́ся, ни́шся, гл.

1) Зараждаться, зародиться. Законяється дитина. Конст. у. Бог його знає, як воно дитина законяється у жінки. Волч. у. Ба! зерно яке довге! значиться велике бути законилося, та запекло сонце. Волч. у.

2) Пріобщаться, пріобщиться св. таинъ.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 52.