ЗАКЛИНАЧ
Значення заклинач це
ЗАКЛИНА́Ч, а, ч. Той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 149.
Заклина́ч, ча, м. Заклинатель.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 50.
заклина́ч = заклина́тель (ж. заклина́чка = заклина́телька) — той, хто заклинаннями, чарами діє на кого-, що-небудь, підкоряючи своїй волі; у християнській церкві від її початку до середніх віків був особливий церковний сан заклинателів (у католицькій церкві тримався довше); заклинателі читали осібні молитви над тими, хто «одержимий злими духами» (біснуватими, епілептиками та ін.).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 234.
заклинач Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| zaklinacz | заклинач |
заклинач Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| zaklynach | zaklynach | zaklynach |
заклинач Рід - іменник, чоловічий рід, істота
заклинач Словоформи слова
| Називний | заклинач | заклиначі |
| Родовий | заклинача | заклиначів |
| Давальний | заклиначеві, заклиначу | заклиначам |
| Знахідний | заклинача | заклиначів |
| Орудний | заклиначем | заклиначами |
| Місцевий | на/у заклиначі, заклиначу, заклиначеві | на/у заклиначах |
| Кличний | заклиначу | заклиначі |
заклинач Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 3 | 5 |