ЗАКЛАДАТИ

ЗАКЛАДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАКЛА́СТИ, аду́, аде́ш, док., перех.

1. Класти, засувати щось куди-небудь, за що-небудь. Самі руки [Онисі] несамохіть рвали найкращі квітки й закладали за стрічки на голові, за коси (Н.-Лев., III, 1956, 34); Андрій мовчки лежав на землі, заклавши під голову руки, і мрійно дивився на верхи струнких березок (Вас., 1, 1959, 156); Шурка Понеділок раптом заклав два пальці до рота і пронизливо свиснув (Смолич, V, 1959, 779); // Вставляти, поміщати кудись, у що-небудь з певною метою, у повній кількості. Бувало — як цівку витче вже й знову закладе, а сидить [Давид] задуманий, мов забув, що далі робити (Головко, II, 1957, 83); Тісним колом обступили матроса майбутні підривники, і він їм терпляче, по кілька разів, пояснював, як треба змайструвати саморобну міну, як її найкраще закласти на шосе чи залізниці (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 695); // Класти корм худобі. Він тим часом коня припинав у стійла да сіно закладав (Барв., Опов.., 1902, 111); Любив Дмитро у зимовий вечір, заклавши на ніч худобі, сісти на лаві, підперти голову руками і читати (Стельмах, II, 1962, 327); // Помічати місце в книзі і т. ін., вкладаючи що-небудь між сторінками. Він заклав клаптиком паперу сторінку, одсунув книжку набік і підвівся (Досв., Вибр., 1959, 423).

◊ Заклада́ти (закла́сти) за га́лстук, вульг. — пити алкогольні напої. — Мабуть, Тит Назарович заклав за галстук, ось вона й потягла його додому (Збан., Малин. дзвін, 1958, 28).

2. Заповнювати чим-небудь отвір, заглибину, пустий простір і т. ін. Шибку не засклили [в готелі ] цілий сезон, і я мусив закладать дірку книжками (Н.-Лев., II, 1956, 394); // Накладаючи щось, закривати який-небудь предмет. Таля завжди сиділа в схованці замкнена, ще й ляду до неї хлопці старанно щоразу, йдучи з дому, закладали цеглою й засипали сміттям (Ю. Янов., II, 1954, 44); Я засунула його [барильце] в піч, заклала трісками, заставила челюсті горщиками (Н.-Лев.. III, 1956, 286).

3. Замикати з допомогою засува, палиці і т. ін. або заставляючи чим-небудь. Вранці, коли прийшли сюди, Таня сама взялася закладати двері стільцем (Гончар, Людина.., 1960, 4).

4. безос., розм. Про хворобливе відчуття заповненості в грудях, вухах, носі. Носи сині у всіх, руки подубли: в того кашель, у того нежить, а в того — вуха заклало (Тесл., З книги життя, 1949, 69).

5. Починати будувати що-небудь, робити основу чогось. Тут [на майданчику] закладали два нових корівники (Кучер, Трудна любов, 1960, 406); У великому господарстві справ і клопоту повно. Новий розсадник треба закладати (Рудь, Гомін.., 1959, 109); Закласти сад — це ще невелика робота. Далеко важче виростити в ньому міцні, добре розвинені дерева (Колг. Укр., 10, 1958, 33); // перен. Засновувати, створювати що-небудь. — Вписуйся! — Омеляненко подав огризок олівця. — Нашу «Селянську спілку» закладаємо (Смолич, Мир.., 1958, 180); Вони щойно записалися до колгоспу, що його заклали цієї весни в їхньому селі (Панч, В дорозі, 1959, 262); // перен. Давати початок чомусь. І батьківська несправедливість закладає злість і ненависть в дитяче серце (Коцюб., І, 1955, 439).

Заклада́ти (закла́сти) підва́лини (осно́ви, фунда́мент) чого — давати початок чому-небудь. Ми зростали і мужніли, коли закладали міцні підвалини соціалізму (Цюпа, Україна.., 1960, 289); Гребінка був одним з перших українських письменників, який заклав основи реалістичного стилю (Рад. літ-во, 1, 1962, 60).

6. Віддавати що-небудь у закла́д (у 3 знач.) за позичені гроші і т. ін. — Заборгованість дворянства почала катастрофічна рости.. Ми заклали і перезаклали три чверті дворянських маєтків (Стельмах, Хліб.., 1959, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 145.

Заклада́ти, да́ю, єш, сов. в. закла́сти, ладу́, де́ш и заложи́ти, жу́, жиш, гл.

1) Закладывать, заложить чѣмъ что-либо, или что-либо за что. Рани мої смертельнії промивав, м’якенькою бавовною закладав. Мет. 440. Заклав він сокиру за пояс. Грин. І. 188. Молода… закладає молодому хустку за пояс. Грин. III. 515.

2) Накладывать, наложить. Закладають царський вінець: тепер ти моя. Чуб. V. 205.

3) Закладывать, заложить, запрягать, запречь. Господарь волоський пару коней у колясу закладав. Мет. 393.

4) Класть, положить. Коня тобі напою, овса, сіна закладу. Чуб. V. 8.

5) Основывать, основать.

6) Учреждать, учредить.

7) Вносить, внести за кого-либо деньги. А заложить же за тебе багато треба? Сим. 195.

8) — по́зов. Вчинать, вчинить искъ, начать судебное дѣло. Котл. Н. П. 344.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 48.