ЗАКИДАТИСЯ

ЗАКИ́ДАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Почати кидатися в різні боки; заметушитися.

2. перен. Швидко забитися, закалатати (про серце) В Лукини закидалось, затріпалось серце в грудях, як пташка у клітці (Н.-Лев., III, 1956, 333).

ЗАКИДА́ТИСЯ¹, а́ється, недок. Пас. до закида́ти¹.

ЗАКИДА́ТИСЯ², а́ється, недок., ЗАКИ́НУТИСЯ, неться, док.

1. Підніматися різким рухом (звичайно про частини тіла). Вся фігура Йонова.. з притиснутою до боку мітлою та ногами, що, мов у півня, далеко закидались наперед, здавалася Гашіці такою кумедною, що вона не могла вдержатись від сміху (Коцюб., І, 1955, 244); Дем’ян відчув це: вона каменем впала йому на груди; відчув — її руки лягли йому на плечі й закинулися на потилицю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 178).

2. тільки док. Загубитися. Десь закинулася шапка — ніяк не знайду (Сл. Гр.).

3. тільки недок. Пас. до закида́ти² 1, 3-7.

ЗАКИ́ЛЬ, спол., діал. Поки.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 142.

Закида́тися, даюся, єшся, сов. в. закинутися, нуся, нешся, гл.

1) Забрасываться, заброситься. Закидається невід у воду.

2) Забрасываться, заброситься такъ, что потомъ не найдешь, затеряться. Десь закинулася шапка, — ніяк не знайду.

8) сов. в. закида́тися, даюся, єшся. Заброситься, забросаться. Все викидають та й викидають сюди, — аж поки закидався ввесь город.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 47.