ЗАКИВАТИ

ЗАКИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. Почати кивати (у 1-З, 5 знач.). Шофер розуміюче закивав головою і замугикав своєї давньої пісні (Кучер, Голод, 1961, 178).

◊ Закива́ти п’я́тами — те саме, що Накива́ти п’я́тами (див. накива́ти). Нічого старостам робити, мерщій за шапки та за палички, та мерщій з паном писарем з хати! Закивали п’ятами, скільки видної (Кв.-Осн., II, 1956, 300); Більшовики завдали фашистам такого, що закивали вони п’ятами аж на Берлін (Цюца, Назустріч.., 1958, 405).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 141.

Закива́ти, ва́ю, єш, гл.

1) Закивать.

2) П’ята́ми закива́ти. Убѣжать. Закивали п’ятами скілько видно. Кв. II. 269.

3) П’ятами закивати на кого. Бросить, покинуть кого.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 47.