ЗАКВІТЧУВАТИСЯ

ЗАКВІ́ТЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАКВІТЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. Прикрашати себе квітами, зіллям. Поплела [Маруся] коси у самі міленькі дрібушки.. й квіточками заквітчалась (Кв.-Осн., II, 1956, 54); Прекрасне село стало ще милішим, воно прибралося в зело, заквітчалося клечанням (Ю. Янов., І, 1954, 278); // тільки 3 ос. Покриватися квітами, зеленню. Здавалося, після такої осені груша ніколи вже не зацвіте, всохне. Але навесні вона, всім на диво, заквітчувалась і стояла.., наче велетенський букет (Томч., Готель.., 1960, 50); Джерин садок заквітчався білим цвітом (Н.-Лев., II, 1956, 188); // Взагалі прикрашатися, оздоблюватися чим-небудь; набувати привабливого вигляду. Вечірнє небо заквітчалось весняними хмарками. (Вас., II, 1959, 10).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 141.

Закві́тчуватися, чуюся, єшся, сов. в. заквітча́тися, ча́юся, єшся, гл. Украшаться, украситься цвѣтами (преимущественно о головѣ дѣвушекъ), а также и вообще чѣмъ-либо цвѣтнымъ. Квітки рвала, заквітчалася. Чуб. III. 406.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 47.