ЗАЗНАНИЙ

ЗА́ЗНАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зазна́ти. Вона лежала і сподівалася, що воно прийде знов, те чисте, зазнане в дитинстві почуття (Коцюб., 1, 1955, 325).

ЗАЗНА́НИЙ, а, е, розм. Який виявляє зазнайство. — Бачились ми не раз і не два. Я була боязка: багатир!.. А він мені, було, каже, що я горда, що я зазнана (Барв., Опов.., 1902, 386); — Було мамі і напряду, і вишию, і зварю, і поперу..: бач, яка в тебе доня — не ледача, не горда та не зазнана (Ю. Янов., І, 1954, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 128.