ЗАДУШНИЙ

ЗАДУ́ШНИЙ, а, е. Те саме, що заду́шливий. Ніч стала така задушна: напевно, дощ буде (Крот., Сини.., 1948, 307); Коли вони втрьох виходили з задушної майстерні на вільне повітря, сова на шафі скрикнула й змахнула крилами (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 409); Літній парк, задушний запах м’яти (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 142).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 119.

Заду́шний, а, е.

1) О воздухѣ: спертый.

2) Заупокойный, поминальный. — день. День всеобщаго поминовенія, родительская суббота.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 37.