ЗАДУМУВАТИСЯ

ЗАДУ́МУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАДУ́МАТИСЯ, аюся, аєшся, док.

1. Зосереджено думати, розмірковувати над чимось, про кого-, що-небудь. Він. почав задумуватися над становищем Регіни (Фр., VI, 1951, 263); Коли людина опиняється на лоні природи, вона стає мрійливою, вона задумується про великі відстані та інші планети, про неосяжність світу і короткочасність життя людини… (Чаб., Тече вода.., 1961, 193); Івась задумався, чи йти йому, чи ні (Мирний, І, 1954, 245); — Цікаво, хто вони? — задумалась Шура. — Може, серед них лежать саме ті, що зачинали війну..? (Гончар, III, 1959, 419); // безос. — І нащо цьому Гнату задумалось кат зна якого агітатора привозити? — дивується хтось у сінях (Стельмах, І, 1962, 373); // Впадати, поринати в задуму, роздумі. — Це задумуйсь, дочко, заздалегідь! Тобі саме гулять та співати, та танець виводить, а не думи думать (Н.-Лев., IV, 1956, 320); Дивувалась [мати], що се таке Мар’яну спіткало? Чи не пристріт? Сяде шити — Не те вишиває; Замість Гриця, задумавшись, Петруся співає (Шевч., І, 1963, 151); * Образно. Тут очерет, латаття, оситняк. Вода спинилась — не біжить, не рине. Задумалася (Рильський, II, 1960, 118).

Не заду́муючись — не вагаючись, рішуче. Яру не можна було обійти, все рівно треба перебратися, і Тимко, не задумуючись, плигнув униз (Тют., Вир. 1964, 467).

2. тільки недок. Пас. до заду́мувати 1.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 117.

Заду́муватися, муюся, єшся, сов. в. заду́матися, маюся, єшся, гл. Задумываться, задуматься. Задумавсь, як собака в човні. Ном. Насильно над квітками та зіллями сидить, задумався. МВ. ІІ. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 37.