ЗАГРЮКАТИ

ЗАГРЮ́КАТИ, аю, аєш, док., об що, у що, чим і без додатка. Почати грюкати, створюючи сильний шум при ударах, поштовхах і т. ін. В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками об залізні грати. Поспішали (Вас., І, 1959, 71); А лиш стемніло, по всьому місту.. уже за-грюкали [фашисти] прикладами в двері, пішли облавами на людей (Гончар, II, 1959, 35); Здалека гуркотів поїзд. Загрюкали речами, зачовгали чобітьми (Сміл., Зустрічі, 1936, 217); На хуторі знялася метушня. Загрюкали двері, залунали голоси (Тулуб, Людолови, І, 1957, 64).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 96.

Загрю́кати, каю, єш, гл. Застучать, захлопать (дверью).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 31.