ЗАГАЛЬМОВУВАТИ

ЗАГАЛЬМО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАГАЛЬМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. перех. і без додатка. Уповільнювати рух чого-небудь або зупиняти щось (звичайно за допомогою гальма). Згори їхавши, треба загальмувати воза (Сл. Гр.); Дорога була слизька, і не так просто було загальмувати авто (Сміл., Сашко, 1954, 12); Уздрівши Дениса, вона загальмувала і, схиливши велосипед набік та впершись лівою ногою в землю, зійшла з нього (Тют., Вир, 1964, 245); Шофер загальмував, але не спиняв, доки не дістав наказу Мухтарова спинитись (Ле, Міжгір’я, 1953, 162); Володька загальмував ногами санки, дружелюбно глянув на Рубіна (Сенч., На Бат. горі, 1960, 9); // без додатка. Уповільнювати свій рух або зупинятися (про транспортні машини). Бандити оторопіли на цілу хвилину, і ця хвилина врятувала Анрі-Жаку життя: поруч загальмувала вантажна машина-п’ятитонка так, що з гальмів пішов дим (Ю. Янов., II, 1954, 63); Поїзд раптом загальмував так несподівано, що Вадим дуже забився (Бойч., Молодість, 1949, 275).

2. перех., перен. Затримувати розвиток, здійснення чого-небудь, бути гальмом (у 2 знач.). Тяжка й тривала боротьба проти татаро-монгольського іга серйозно загальмувала літературне життя давньої Русі (Рад. літ-во, 7, 1968, 36); Знахідка документів давала в руки засоби загальмувати небажану Хомишину діяльність в селі (Чорн., Визвол. земля, 1959, 239).

3. перех., фізл. Викликати гальмування (у 2 знач.). Коли я, наприклад, чим-небудь зайнятий, мене скеровує певний дратливий процес, і якщо в цей час мені скажуть: «зроби те й те», мені стає неприємно. Адже це значить, що сильний дратливий процес, який мене займав, мені треба загальмувати і перейти потім до іншого (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 127).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 67.