ЗАВОРКУВАТИ
Значення заворкувати це
ЗАВОРКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Почати воркувати (про голубів, горлиць і т. ін.). Десь на високих осокорах заворкувала горлиця (Кучер, Прощай.., 1957, 480).
2. перен. Ласкаво, привітно заговорити. Розтопила [Явдоха] піч, нагріла води, дістала із скрині чисту.. сорочку, заворкувала біля Павла голубкою. — Помий же голову та переодягнися, — лагідно припрошувала вона (Тют., Вир, 1964, 132).
3. перен., розм. Почати утворювати звуки, схожі на воркування (перев. про механізм, мотор і т. ін.). Шофер натиснув на стартера, і машина заворкувала, ніби голубка (Руд., Вітер.., 1958, 30).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 60.
заворкувати Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| zaparkovat | заворкуваты |
заворкувати Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| zavorkuvaty | zavorkuvaty | zavorkuvaty |
заворкувати Рід - дієслово, доконаний вид
заворкувати Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | заворкую | заворкуємо |
| 2 особа | заворкуєш | заворкуєте |
| 3 особа | заворкує | заворкують |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | заворкував | заворкували |
| Жіночий рід | заворкувала | |
| Середній рід | заворкувало | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | заворкуймо | |
| 2 особа | заворкуй | заворкуйте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | заворкувавши |
заворкувати Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 11 | 5 | 6 |