ЗАБІЛІТИ
Значення забіліти це
ЗАБІЛІ́ТИ, і́є, док.
1. Почати біліти, стати білим. Дарка нічого не відповіла, тільки так шпарко-завзято замахала квачем, що й шибка хутко забіліла не згірш від її обличчя (Л. Укр., III, 1952, 655); Вранці сніг війнув із поля, Й забіліло все навколо (Стельмах, Живі огні, 1954, 7).
2. Виділитися своїм білим кольором; з’явитися, показатися (про білі предмети). Та забіліли сніги, Забіліли білі (Укр.. лір. пісні, 1958, 543); З кущів забілів ріг хати (Вас., І, 1959, 270).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 23.
Забілі́ти, лі́ю, єш, гл. Забѣлѣть. Забіліли сніги. Чуб. V. 806. День забілів. МВ. (О. 1862. І. 100).
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 6.
забіліти Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| sable | забіліти |
забіліти Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| zability | zability | zability |
забіліти Рід - дієслово, доконаний вид
забіліти Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | забілію | забіліємо |
| 2 особа | забілієш | забілієте |
| 3 особа | забіліє | забіліють |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | забілів | забіліли |
| Жіночий рід | забіліла | |
| Середній рід | забіліло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | забіліймо | |
| 2 особа | забілій | забілійте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | забілівши |
забіліти Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 8 | 4 | 4 |