ЗАБОРСУВАТИ

ЗАБО́РСУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАБО́РСАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. перех. Зав’язувати, стягати, переплутуючи (мотузку і т. ін.); // Заплутувати. Глянь, як заборсала нитки, як їх тепер розплутувати (Сл. Гр.); * Образно. Усі вони [шинкарі] добрі, як сплять, а тільки розплющить очі, то так і норовить.., як би тебе так заборсати, щоб з його лап не вирвався… (Мирний, І, 1949, 270).

2. тільки док., неперех. Задригати або швидко захитати чим-небудь. Ускочила [Солошка] у круг, як божевільна, замахала руками, заборсала ногами (Мирний, І, 1954, 55); Заборсав [хлопець] ногами, руками, головою, коліньми, закричав, заверещав (Довж., І, 1958, 409).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 27.

Забо́рсувати, сую, єш, сов. в. забо́рсати, саю, єш, гл. Завязывать, завязать, перепутывая (веревку) напр. волоками од постолів заборотують на ногах капці. Гол. Од. 67. Коси заборсані в мичку, немов жінка збіралася сховати їх під очіпок та зав’язала на тім’ї, а вони й розсипались. Мир. ХРВ. 180. Вообще перепутывать, перепутать (нити). Глянь, як заборсала нитки, як їх тепер росплутувати? Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 2. — С. 8.