ЗАБОРОНУВАТИ

ЗАБОРОНУВА́ТИ, у́ю, у́єш і рідко ЗАБОРОНИ́ТИ, оню́, о́ниш, док., перех., с. г. Розпушити грунт бороною; заволочити. Донько, заборонувавши перед посівом ріллю, почав тепер волочити ниву вдруге, зароблюючи в землю посіяне зерно (Цюпа, Три явори, 1958, 34); // Боронуючи, покрити землею посіяне насіння. Найняв [Чіпка] плуг, волів, зорав поле, засіяв, заборонив (Мирний, І, 1949, 163).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 27.