З'ЯСОВУВАТИ

З’ЯСО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., З’ЯСУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Досліджуючи, робити ясним, зрозумілим що-небудь. У дослідженні І. І. Срезневського міститься ряд відомостей з української мови, яка порівнюється з російською і білоруською мовами. І. І. Срезневський з’ясовує, чим «наріччя малоруське відокремлюється від великоруського» (Мовозн., XIII, 1956, 17); — Які племена тут жили до нас — ось що хотілось би з’ясувати,— роздумливо мовив Брага (Гончар, Тронка, 1963, 273); Тепер ми можемо сказати, що наука в основному з’ясувала природу комет (Наука.., 2, 1959, 16); // Визначати, встановлювати що-небудь на підставі певних відомостей, ознак і т. ін. Кілька годин телеграфні й телефонні розвідки з допомогою найскладнішого коду з’ясовували маршрути кур’єрів (Ле, Опов. та нариси, 1950, 258); — Нам потрібно зробити огляд вашої Таращанської бригади. І, крім того, з’ясувати кількість трофеїв (Довж., І, 1958, 200); // Довідуватися, дізнаватися про щось. Запрошень не одержали [дівчата], квитків теж. Як не сумувати? І не підуть же вони з’ясовувати, чому їх обійдено (Ю. Янов., II, 1954, 88); Доки прийшов патруль, ми встигли вже з’ясувати, що Даниленко був з Гадяча (Панч, На калин. мості, 1965, 66).

2. Відкривати, розкривати що-небудь приховане. Мовчазна могила нам не з’ясує, що діється в ній (Л. Укр., І, 1951, 249); От і Грицько не хотів з’ясувати світові, який у нього скарб дома (Барв., Опов.., 1902, 143); // Передавати словами, висловлювати, описувати (думки, почуття і т. ін.). Це почуття я не можу тобі з’ясувати точно. Треба бути жінкою, щоб зрозуміти це (Ю. Янов., II, 1958, 88).

3. Пояснювати що-небудь. Говорив [Давид] гарно, голосно, нешвидко і вплітаючи в мову живі барвисті образи. Чужих слів уникав, а як траплялися які «консерватори», «бюджет», кожне з’ясовував (Головко, II, 1957, 129); Бачачи, що подорожні, очевидно, не тутешні і справді нічого не розуміють, селяни враз заговорили, з’ясовуючи причини екзекуції (Смолич, І, 1958, 54); За що ж ця ласка короля? Мені з’ясуйте, прошу… (Еллан, І, 1958, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 3. — С. 743.