ЖУРНО
Значення журно це
ЖУ́РНО.
1. Присл. до журни́й. Журно в хаті Сидять матуся, батько мій (Нагн., Пісня.., 1949, 110); Десь на леваді співали дівчата тихо й журно (Головко, І, 1957, 60); Над Десною журно хилились старі дуплаві верби, з жалем ронили напівжовклі продовгуваті листочки (Збан., Малин. дзвін, 1958, 152).
Жури́тися жу́рно, нар.-поет. — дуже журитися, сумувати, печалитися. Розважайте дівчиноньку, Що журиться журно! (Нар. лірика, 1956, 34).
2. у знач. присудк. сл. Про почуття смутку, туги, печалі; сумно, печально, тужно. Чогось їй було сумно, чогось було журно (Коцюб., І, 1955,108); Журно стало і наче порожньо на серці в Орисі (Автом., Так народж. зорі, 1960, 245); // без кого — чого, від кого — чого, із спол. щ о. Про почуття жалю, смутку за ким-, чим-небудь, за втратою когось, чогось. Дівчинці було вдома без батька журно й непривітно (Донч., IV, 1957, 157); Журно [йому], що все безповоротно минуло, і він так нічого гарного і не побачив у своєму родинному житті (Сенч., Опов., 1959, 56).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 549.
Жу́рно нар. Печально, грустно. Чудно мені те, що пита він ні журно, ні весело, наче за хліб-сіль подяку складає. МВ. ІІ. 115. Журилася удівонька, журилася журно. Н. п.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 494.
журно Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| sad | грустно |
журно Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| zhurno | zhurno | zhurno |
журно Рід - прислівник
журно Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 5 | 2 | 3 |
журно в англійській розкладці - ;ehyj
Цитати української літератури з використанням слова журно
"Журно пісня та лунає."Вороний Микола Кіндратович - Євшан-зiлля
"— журно обізвався Туо"Бережний Василь Павлович - Археоскрипт
"Висiвки сиплються — така нужа! Обличчя у Фавста кривиться, мов у дитини, — вiн от-от, здається, розплачеться; важко зiтхає, журно хитає головою i, допомагаючи Конончуковi, бере одну "бльондинку" за лапки, кладе її на помiст i дико б’є черевиком…"Косинка Григорій Михайлович - Фавст
"Прогнаний дітьми, нагриманий матір’ю, він посмутнів, став журно задумуватись"Харчук Борис Микитович - Планетник
"І забриніла журно кобза, і полилася сумна пісня про степову могилу"Шаповал Іван Максимович - В пошуках скарбів
"Чогось їй було сумно, чогось було журно"Коцюбинський Михайло Михайлович - Ціпов’яз
"Ті бинди журно спадали долу, мов лишали за собою червону доріжку."Антоненко-Давидович Борис Дмитрович - Смерть
"Петровський сидів близько біля нього й журно щось розповідав Кулиничеві — теж старенькому, білому чоловікові, першому директорові Першої Української Гімназії в Харкові в роки революції"Багряний Іван Павлович - Сад Гетсиманський
"Й журно ржав на молодість мою."Вінграновський Микола Степанович - «Де ти, мій коню з Дніпра-Дунаю…»
"Співала, мабуть, молода якась стовусівка або тривусівка і так журно, так високо виводила голосом, що дрібна хвиля покотилась за водою і у всіх трьох на човні, у Сиза, Чублика і Вертутія, холодні мурашки побігли по тілу."Близнець Віктор Семенович - Земля світлячків