ЖОРСТКИЙ

ЖОРСТКИ́Й, а́, е́.

1. Який має тверду, нерівну поверхню. Він, як і Тучинський, вільно чвалав по мокренькій жорсткій долівці (Досв., Вибр., 1959, 347); Під боки покладено жорсткий паперовий матрац з перетовченою на сміття соломою (Хижняк, Тамара, 1959, 175); Почала пломеніти лісова груша, її дрібне, жорстке листя було то багряне, то лілове, то оранжеве (Донч., VI, 1957, 457); // З товстою, загрубілою шкірою; шершавий. Не вспіла Христя похопитися, як Оришка своїми жорсткими устами торкнулася її пухкої руки (Мирний, III, 1954, 299); // Товстий, цупкий (про волосся, тканину і т. ін.). Чорне, блискуче, трохи жорстке волосся вибилось з-під химерно-штучної зачіски (Л. Укр., III, 1952, 710); Вона сідає на ліжко і невідомо для чого гладить рукою парчеве, жорстке покривало (Рибак, Помилка.., 1956, 260).

2. перен., рідко. Суворий, різкий, немилосердний, лютий; жорстокий. Полюбив той жорсткий пан дідуся (Барв., Опов.., 1902, 360); Жорстка од злиднів та образ, од втрачених і забутих надій його наймитська душа інстинктивно, проте, відчула рідне й своє в проектованій «комуні» (Ю. Янов., II, 1954, 160); // Сповнений труднощами; тяжкий, важкий. Вона росла не як билина, Покірна вітрові й дощам: Старого слюсаря дитина Жорстким гартована життям (Рильський, Поеми, 1957, 152); // Грубий, неприємний, різкий. Старий поцілував його побожно в голову і буркнув жорстким, зміненим голосом: — Пильнуйся, Михайле, я знов прийду! (Коб., II, 1956, 91); Лобода починає й своїм жорстким басовим сміхом підтримувати гетьмана (Ле, Наливайко, 1957, 79).

3. рідко. Який не терпить будь-яких відхилень, обмежений досить суворими і вузькими рамками. Вільна літературна форма повісті «Земля» [О. Кобилянської] не зв’язувала автора сценарію і режисерів будь-якими жорсткими умовами щодо побудови дії фільму (Мист., 1, 1956, 26).

4. спец. Який здатний чинити опір деформації. Система жорстких упорів [у верстаті] забезпечує велику точність обробки деталей (Наука.., 1, 1958, 15); Станина повинна бути жорсткою і міцною (Метод. викл. фрез. спр., 1958,140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 544.

Жорстки́й, а, е. Жесткій. Загортає плахту, щоб не намулив щоки об жорстку одежину. Стор. Чуб жорсткого волосся. См. Шорсткий.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 491.