ЖНИВА

ЖНИВА́, жнив, мн.

1. Пора збирання хлібних рослин. Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір’ю (Фр., IV, 1950, 82); // Збирання хлібних рослин серпами, косами, машинами. Спішно піднявшись на ранній зорі, З косами йшли на жнива косарі (Щог., Поезії, 1958, 427); — Через три дні починаємо жнива, — визначив [Климчук] спокійно, по-хазяйському (Кач., Вибр., 1953, 248); // перен. Про час напруженої роботи де-небудь. [Ком. флагмана:] Коли сьогодні повернемось до Севастополя, то якраз потрапите на жнива (Корн., І, 1955, 71): Роман Блаженно теж надягає на міни додаткові заряди, і рана йому не заважає в цій роботі. — Я стидав-би-ся, — каже він, — сидіти згорнувши руки, коли всім навколо такі жнива (Гончар, III, 1959, 55).

2. рідко. Те, що вродило; урожай. [Тірца:] Прийде ворог і розоре землю, насіє збіжжя і збере жнива (Л. Укр., II, 1951, 151); Ори [хліборобе] її [землю], засівай, збирай багаті жнива (Цюпа, Три явори, 1958, 30).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 538.

Жни́ва́, жнив, ж. мн.

1) Жатвенный сборъ. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, — будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV.

2) Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать. Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск.

3) Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Камен. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 488.

жнива́ — пора збирання хлібних рослин (в різні часи — серпами, косами, спеціалізованими при­строями та машинами); також урожай; починаються від Купаль­ських свят; кажуть: «Від Бориса і Гліба берися до хліба» (мається на увазі збирання озимих культур, що відбувається пізніше); споконвіку відповідальна пора для хліборо­ба, — «зруйнуєш на жнивах хви­лину — втратиш не одну зернину», «розпочалися жнива — закачуй ру­кава», «у жнива у селянина три турботи: косити, орати і сіяти», «як жнива закінчиш впору, буде що возить в комору»; складено багато жниварських пісень, напр.: «Вго­ру, сонечко, вгору, Хай я нивоньку дожну. Ой лане, ланочку, Скажи ти мені правдочку, Чи будемо ми в кінці? Чи будемо ми в вінці? Ой будем, доню, будем, Лиш нивонь­ку дожнем»; молодиці ворожили на врожай, кидаючи позад себе серп; якщо впаде гострим кін­цем — на врожай, якщо тупим — недобра ознака; у переносному ро­зумінні жнива — час напруженої плідної роботи де-небудь: «Тепер у мірошника жнива: води багато подощеві, є чим молоти»; див. ще обжи́нки, Спа́сова борода́. День у жнива рік годує (приказка); Тільки зворуши землю уміючи да посій де ладу, будуть колись добрі жнива на Вкраїні (П. Куліш); Спішно підняв­шись на ранній зорі, 3 косами йшли на жнива косарі (Я. Щоголев).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 224.