ЖИЧКА

ЖИ́ЧКА, и, ж., діал.

1. Червона шерстяна нитка.

2. Шерстяна або шовкова тасьма. Стрічки були простенькі, з шовкової жички (Л. Укр., III, 1952, 676).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 536.

I. Жи́чка, ки, ж.

1) Красная шерстяная нитка, нитка гаруса. Побачивши первий цвіт на огірках, або на гарбузах, перев’язують червоною жичкою, з пояса висмикнутою. Ном.

2) Шерстяная или гарусная тесемка, ленточка. Гол. Од. 47, 54. Ум. Жи́чечка.

II. Жи́чка, ки, ж. Ум. отъ жиця.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 486.

жи́чка —

1) червона вовняна нитка або нитка гарусу; надавали магічного значення; побачивши перший цвіт на огірках чи гарбу­зах, перев’язували його жичкою;

2) вовняна або шовкова тасьма, стрічка.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 222.