ЖЕБРАНИЙ

ЖЕ́БРАНИЙ, а, е. Який добувається жебранням. Він почепив собі і жінці по дві торби на плечі, палиці в руки, та й пішов з нею в світ по жебраний хліб (Укр.. казки, 1951, 328).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 517.

Жебра́ний, а, е. Нищенскій, добытый нищенствомъ, выпрашиваніемъ. піти на жебраний хліб. Обнищать, сдѣлаться нищимъ. Врешті пан той пішов на жебраний хліб, а через кого? Через жида. Подольск. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 477.