ЖАХНУТИСЯ

ЖАХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док. Однокр. до жаха́тися. Микула зрозумів і жахнувся батькових слів (Скл., Святослав, 1959, 17); Я жахнувся, немовби ось тут коло мене вдарив грім (Фр., IV, 1950, 293); Що се чорне ворушиться в снігу?.. Враз коні жахнулись і сіпнули вбік — Вовки! — подумав Василько (Коцюб., І, 1955, 82); * Образно. Проглянув був місяць скорботний з-за лип, Поглянув — жахнувся й сховався углиб (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 87); * У порівн. Стрепенулася [плакуча верба], мов жахнулась чогось, — затріпотіла вся (Баш, Надія, 1960, 166).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 514.

Жахну́тися, ну́ся, не́шся, гл. Одн. в. отъ жаха́тися. Вздрогнуть, кинуться съ испугу. Ой мені лишечко! жахнулась Катря обік мене. МВ. ІІ. 90. Пані так і жахнулась, аж одскочила, ніби вкололась, або опеклась. Левиц. І. 334. Се твій прийшов до тебе батько, то не сполохайсь, не жахнись. Котл. Ен. 53.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 476.