ЖАДІБКА

ЖАДІ́БКА, и, ж., рідко. Зменш, до жадо́ба.

◊ У жаді́бку щось — те саме, що У жадо́бу щось (див. жадо́ба). Такій чепурусі в жадібку попащекувать.., а поважна розмова їй смакує, як кошеняті редька (Вовчок, VI, 1956, 261).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 501.

Жа́дібка, ки, ж. Ум. отъ жадоба.

1) Жажда. Циган з великої жадібки сьорбнув шевськаго квасу. Ном. № 934.

2) Желані. у жадібку, не в жадібку (кому) хочется, не хочется (кому). Чи побачимо ми там Чайченка?… А в жадібку його побачити. МВ. ІІ. 94. Се вам не в жа́дібку. Этого вамъ не хочеться. Ном. № 4534.

3) Жадность.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 470.