ЕГОЦЕНТРИЗМ

ЕГОЦЕНТРИ́ЗМ, у, ч., книжн.

1. Суб’єктивно-ідеалістичний філософський та етичний принцип, за яким індивідуум, особистість вважається центром всесвіту. Відкидаючи цинічний індивідуалізм і егоцентризм співців декадансу, він [П. Тичина] високо підносив ідею життєвого горіння в ім’я гуманістичних ідеалів (Поезія.., 1956, 15); Засобами фантастики оригінально розвінчується злочинницька сутність філософії індивідуалізму, егоцентризму в трагедії українського радянського драматурга О. Левади «Фауст і смерть» (Рад. літ-во, 3, 1964, 127).

2. Негативна, хвороблива риса характеру, що полягає в крайньому індивідуалізмі, егоїзмі.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 454.