ДІЄСЛІВНИЙ

ДІЄСЛІ́ВНИЙ, а, е. Прикм. до дієсло́во. В його [Т. Шевченка] творах.. найширше представлена дієслівна синоніміка, вужче — іменникова (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 224).

∆ Дієслі́вна ри́ма — рима, яка створюється дієсловами. Дуже поширена в поезії рима, що створюється з співзвучності закінчень дієслів, так звана дієслівна рима (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 109); Дієслі́вний скла́дений при́судок — присудок, складений з неозначеної форми дієслова і допоміжного дієслова у відмінюваній формі. В залежності від характеру призв’язкової частини розрізняють іменний і дієслівний складений присудок (Сл. лінгв. терм., 1957, 140).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 301.