ДУНУТИ
Значення дунути це
ДУ́НУТИ, ну, неш, док. Однокр. до ду́ти 1, 2. Погас огонь, дунув вітер І попіл розвіяв (Шевч., І, 1951, 271); Дунув [старий] востаннє та й віддав [сопілку] до рук хлопцеві (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 246); * Образно. Голос її, хоч тихий, дунув на боярина.. холодом (Фр., VI, 1951, 65).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 436.
Ду́нути См. Дути.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 456.
дунути Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| blow | дунуть |
дунути Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| dunuty | dunuty | dunuty |
дунути Рід - дієслово, доконаний вид
дунути Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дуну | дунемо |
| 2 особа | дунеш | дунете |
| 3 особа | дуне | дунуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | дунув | дунули |
| Жіночий рід | дунула | |
| Середній рід | дунуло | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дуньмо | |
| 2 особа | дунь | дуньте |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Минулий час | дунувши |
дунути Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |