ДУЛІВКА

ДУЛІ́ВКА, и, ж. Наливка з груш дуль. Була [на столах] і вишнівка, і тернівка, і дулівка (Кв.-Осн., II, 1956, 241); Піп, не допивши дулівки і не попрощавшись з хазяїнами, вийшов із хати (Стор., І, 1957, 158).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 434.

Дулі́вка, ки, ж.

1) Наливка на грушахъ-дуляхъ. Була й вишнівка, й тернівка, й дулівка. Кв. II. 184. Набалакавшись за дулівкою й медом, вже брався він за шапку. Стор. І. 239.

2) Родъ плахты. Черниг. у. Ум. Дулівочка. Поліз у погріб я дулівки ще вточити; дулівочка-первак така смашна була. Гліб. 44.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 455.