ДУБИТИ
Значення дубити це
ДУБИ́ТИ, дублю́, ду́биш; мн. ду́блять; недок., перех. Обробляти шкіру або іншу сировину вимочуванням у спеціальному розчині або настої певних рослин. Льняну основу на килими дублять у виварі з кори дуба (Матер. з етногр.., 1956, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 429.
Ду́бити, блю, биш, гл.
1) Драть, сдирать (о деньгахъ). Суча жидова за кожну службу по півдесятка злотих дубить. Сніп. 18.
2) Вымачивать сукно въ отварѣ ольховой коры. Шух. І. 152. Дубить, выдѣлывать кожу. Вх. Лем. 412.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 451.
дубити Переклад слова
| Переклад на англійську Translate | Переклад на російську Перевод |
| tan | дубить |
дубити Транслітерація слова
| Паспортна транслітерація | Географічна транслітерація | Американська транслітерація |
| dubyty | dubyty | dubyty |
дубити Рід - дієслово, недоконаний вид
дубити Словоформи слова
| ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дублю | дубимо |
| 2 особа | дубиш | дубите |
| 3 особа | дубить | дублять |
| МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дубитиму | дубитимемо |
| 2 особа | дубитимеш | дубитимете |
| 3 особа | дубитиме | дубитимуть |
| МИНУЛИЙ ЧАС | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| Чоловічий рід | дубив | дубили |
| Жіночий рід | дубила | |
| Середній рід | дубило | |
| НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
| ОДНИНА | МНОЖИНА | |
| 1 особа | дубімо | |
| 2 особа | дуби | дубіть |
| ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
| Теперішній час | дублячи | |
| Минулий час | дубивши |
дубити Кількість літер у слові
| Кількість літер | Кількість голосних | Кількість приголосних |
| 6 | 3 | 3 |