ДРІЖДЖІ

ДРІ́ЖДЖІ, ів, мн. Одноклітинні мікроскопічні гриби, які викликають спиртове бродіння цукрів і застосовуються у хлібопеченні та при виготовленні пива, вина. Дріжджі так само, як і бактерії, — одноклітинні організми (Мікроорг. і родюч. грунту, 1955, 7); Серед мікробів-сапрофітів є мікроби, дуже корисні для людини, наприклад, мікроби, здатні розкладати цукристі речовини з утворенням спирту. Вони відомі під назвою дріжджів (Підручник дезинф., 1953, 25); // Речовина з мікроскопічних грибів, що здатна викликати бродіння. Тут йому треба було.. побігти до сусіди Меласі позичити трохи дріжджів, бо хазяйка заходилася ставити пироги (Вовчок, І, 1955, 296).

∆ Кормові́ (сухі́) дрі́жджі — цінний для тварин білковий корм, який одержують вирощуванням дріжджів на продуктах оцукрювання целюлози. Останнім часом виявлено доцільність масового виробництва і застосування для годівлі тварин кормових дріжджів, які утворюють білок з мінеральних азотовмісних солей (Наука.., 1, 1957. 13); Сухі дріжджі — дуже цінний корм для свиней (Свинар., 1956, 151); Пивні́ дрі́жджі — речовина, виготовлена з певних рас дріжджів, що використовується при варінні пива. Павлюга, добувши з кишені плитку пивних дріжджів, взявся годувати ними свого скакуна (Гончар, І, 1954, 309).

◊ Як (мов, на́че і т. ін.) на дрі́жджах — дуже швидко. Засіє й засадить Паміра своєю рукою город, все сходить та росте, як на дріжджах (Н.-Лев., IV, 1956, 17); Тут [в Асканії] буквально все саме пливе тобі в руки, багатства твої ростуть, мов на дріжджах (Гончар, Таврія.., 1957, 97).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 417.

Дрі́жджі, джів, дрі́жчі, чів, м. мн. Дрожди. Росте, як на дріжджах. Ном. № 8611. Пішов, як рак по дріжджі. Ном. № 10981. Пухла така, наче на дріжчах зійшла. МВ. І. 113. А тут, не тобі кажучи, ростуть дочки як на дріжчах. Левиц. І. 140.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 445.