ДРІБНИЙ

ДРІБНИ́Й, ДРІ́БЕН, бна́, бне́.

1. Малий розміром, об’ємом. Зорі між дрібними хмарками наче таночки заводять (Л. Укр., І, 1951, 163); Крем’яхи стукались об стінки ступки, відскакували, розколювалися на дрібніші камінчики (Донч., І, 1956, 480); Дрібну рибу ловлять сіткою на круглому обручі (Ю. Янов., II, 1958, 46); // Невеликий ростом; молодий віком. Романові вже минуло сім років, хоч і дрібний він на зріст (Вас., І, 1959, 59); — Хоча б не дрібні діти, — журиться жінка. — А то ж дрібні та жовті вони в мене, як свічі воскові… (Стельмах, Хліб.., 1959, 13).

2. Малий, незначний щодо вартості (про гроші). Вона поблагословила молодих • хлібом, і одна родичка обсипала їх вівсом, пшеницею, пополовині з мідними та дрібними срібними грішми (Н.-Лев., III, 1956, 75); Сольдо — дрібна монета, щось із 2 коп. (Коцюб., II, 1955, 405); Потім викидає [Плачинда] на стіл жменю мідяків, перемішаних з дрібним сріблом (Стельмах, Хліб.., 1959, 125).

3. Який складається з малих однорідних частинок, предметів. На тонкій шиї чорнів шнурок з дукачем та червоніло дрібне добре намисто (Н. —Лев., II, 1956, 29); Темінь. Мжичить дрібний осінній дощ, під ногами хлюпає вода (Хижняк, Тамара, 1959, 163); Уважно вдивлялася [Леся] в рядки свого дрібного письма, мов шукала в них якихось потаємних думок (М. Ол., Леся, 1960, 183);//Який складається з часто повторюваних елементів (про звуки, рухи, сміх і т. ін.). Проценкові все ще вчувається дрібний козачок, все ввижається, як крутяться перед його очима люди (Мирний, III, 1954, 203); —Брр! — І Славко заливався дрібним сміхом, мотляючи в повітрі рученятами (Досв., Вибр., 1959, 314); — І що ж тепер люди [будуть робити]? — спитав Андрій тихо, боячись видати дрібне тремтіння свого тіла (Д. Бедзик, Студ. Води, 1959, 24); Коні під стіною високого жита біжать дрібною, повільною риссю (Руд., Остання шабля, 1959, 80).

Дрібні́ сльо́зи ли́ти (вилива́ти); Умивати́ся (уми́тися, облива́тися, обли́тися, залива́тися, зали́тися і т.ін.) дрібни́ми сльоза́ми — гірко плакати. — А та ж удова, те моє лихо пекуче! — каже Чайчиха, дрібні сльози виливаючи (Вовчок, І, 1955, 219); Жінка встала.. І, мов водою, залилась Дрібними, як горох, сльозами (Шевч., II, 1953, 107).

4. Маломіцний в економічному відношенні. Пролетаріат завжди перебуватиме, — поки тримається капіталізм, — в сусідстві з дрібною буржуазією (Ленін, 21, 1950, 88); Засилали до неї старостів і з сусідніх сіл, навіть міщани та міські дрібніші купці (Н.-Лев., IV, 1956, 17); В сусідньому селі дрібна шляхта об’єдналась у обивательську хоругву і напала на ясногородців (Панч, III, 1956, 453); // Який володіє незначною кількістю засобів виробництва. Є така мудра наука статистика. Вона веде облік усього господарства країни, вона підрахувала, що дрібне селянське господарство є тільки лихом для селянина (Стельмах, І, 1962, 369).

5. заст. Який займав невисоке суспільне або службове стайовище. Дрібний урядовець.

6. перен. Який не має істотного значення; незначний, другорядний. Я буваю щасливий, коли вона.. дозволить зробити їй дрібну послугу (Коцюб., II, 1955, 254); Камнєв згадав десятки дрібних справ, які ще треба було зробити до від’їзду (Собко, Вогонь.., 1947, 7); — Ця пригода зовсім здається тобі дрібною, але вона мені багато дала (Ю. Янов., II, 1958,87); // Позбавлений внутрішньої значимості, важливості. Часто бачив.. чоловік, які дрібні й самолюбні розмови навкруги, і він не любив приставати до тих розмов (Сам., II, 1958, 226).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 414.

Дрі́бни́й, а́, е́. усѣч. форма: дрібен.

1) Мелкій, дробный, небольшой, маленькій. Дрібні речі у кошик поклала. Н. Вол. у. А я ж тую дрібну ряску зберу у запаску. Мет. 8. Заганяла дрібні пташки до бору. Чуб. ІІІ. 251. Сію конопельки дрібні зелененькі. Н. п. Шкода як умре, бо дрібні діти має. Камен. у.

2) Мелкоузорчатый. Вийди, вийди, дівчинонько, під вербу густую, нехай же я подивлюся на плахту дрібную. Мет. 241.

3) Густой, частый. Дрібен дощик іде. Н. п. За дрібними слізоньками світоньку не бачу. Мет. 21. Когда говорится о слезахъ, существительное часто опускается. Дрібними вмився. Покотились дрібненькі з очей. О. 1862. X. 2. Дрібни́й лист. Мелко и густо исписанное письмо. Грин. ІІІ. 677. Ум. Дрібне́нький, дрібне́сенький, дрібню́ній. Та й знов мережать захожусь дрібненьку книжечку. Шевч. 549. Листячко дрібнесеньке. Кв. II. 163. Дрібнюні, як пшоно, червоні квіточки. Конст. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 443.