ДРЯПАК

ДРЯПА́К, а́, ч.

1. Багатолемішне сільськогосподарське знаряддя для підпушування землі. За нею Окуні дають тобі три з половиною десятини, воли-третяки, плуга, дряпак, борону і таку скриню, що пара коней з місця не зрушить (Стельмах, Хліб.., 1959, 547).

2. діал. Зношений віник.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 427.

Дряпа́к, ка́, м.

1) Царапина, 2) Машина-экстирпаторъ.

3) Истрепавшійся вѣникъ.

4) мн. = Ожина. Шух. І. 18.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 450.