ДРУКОВАНИЙ

ДРУКО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до друкува́ти. Ми маємо на меті видати літературний збірник.., в якому хотілось би помістити нові, ніде ще не друковані твори (Коцюб., III, 1956, 239); Я приніс із собою до гуртожитку торбу з білизною, книжки, друковані для сліпих (Ю. Янов., II, 1958, 380); Папір, на якому була друкована газетка, був найгіршого гатунку (Вільде, Сестри.., 1958, 389); // у знач. ім. друко́ване, ного, с., розм. Те, що відтворене друкарським способом. Прохав би дуже висилати мені коректу, обгорнувши її зо всіх боків гарненько папером, щоб наша поштова цензура, надірвавши конверт, не доглянула в ній друкованого (Коцюб., III, 1956, 263).

∆ Друко́ваний а́ркуш, друк. — одиниця вимірювання обсягу видання, що дорівнює 40 000 друкованих знаків. Повість п. Ольги зовсім вже не така довга, може, 12 друкованих аркушів (Л. Укр., V, 1956, 338);

Друко́ваний о́рган — друковане видання, що належить якійсь партії, установі і висвітлює їх погляди та діяльність. Партія вимагає, щоб партійний комітет постійно дбав про високий ідейно-політичний і літературно-художній рівень свого друкованого органу, вдосконалював форми і методи керівництва ним (Ком. Укр., 5, 1962, 32); Друко́ване сло́во — те, що надруковане, опубліковане. Друкованим словом ще не вичерпуються всі ділянки застосування української літературної мови: до писемної літературної мови слід ще долучити живу усну літературну мову (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 6).

2. прикм. Який має форму і вигляд відображеного друкарським способом. До самого ранку просидів Семен Яремченко біля лампи, друкованими літерами розмножуючи текст першої підпільної листівки (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 18).

3. прикм., розм., заст., ірон. Учений. Такі, бачте, люди: Все письменні, друковані, Сонце навіть гудять (Шевч., І, 1951, 76); От простий, невчений чоловік, з доморощеним розумом, а як він міркує! Не один би письменний та друкований позавидував би! (Коцюб., І, 1955, 466).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 426.

Друко́ваний, а, е. Печатный. Друкована словесність. К. XII. 114. Як же піднялися братства церковні свою…. віру од Унії наукою церковною, книжками друкованими та школами братськими боронити. К. Хмельн. 123.

2) Ученый (иронично). Такі, бачте, люде: все письменні, друковані, сонце навіть гудять. Шевч. 122. Люде письменні й друковані. К. (О. 1861. II. 230). Иногда употребляется умышленно въ двузначномъ смыслѣ: можно понять, что дѣло идетъ и о тѣлесномъ наказаніи друком (дрюком) — т. е. палкою. Вчений, та не друкований (дрюкований) т. е. недоученный — подразумѣвается: при помощи дрюка, палки, почему въ варіантахъ этой пословицы бываетъ и такъ: вчений, та не довчений, — не провчений, — не товчений. Ном.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 449.