ДРУК

ДРУК, у, ч.

1. тільки одн. Процес виготовлення друкованої продукції; друкування. Я хотів би переглянути перед друком рукописи (Коцюб., III, 1956, 374); Я готував до друку брошурку, що потім ще треба було разом із Михайлом перекласти на польську мову (Досв., Вибр., 1959, 152); // Випуск у світ; публікація. Пролетаріат завоював усьому російському народові.. небачену на Русі свободу друку, зборів, спілок (Ленін, 16, 1949, 260).

Ви́йти з дру́ку — з’явитися опублікованим. У березні 1569 р. вийшла з друку перша руська книга (Ів., Опов.., 1949, 115); Ви́пустити (ви́йти, з’яви́тися, появи́тися і т. ін.) дру́ком — надрукувати; бути опублікованим. — Чи дуже важко написати, власне, випустити друком книжку? (Ле, Міжгір’я, 1953, 480); Нова повість вийде друком (Мал., II, 1956, 353).

2. тільки одн. Текст, відтворений друкарським способом. Називається воно [оповідання] «Тіні забутих предків», розміром буде трохи більше 3 аркушів друку (Коцюб., III, 1956, 402); // Зовнішній вигляд надрукованого, що визначається особливістю букв, шрифту, характером зображення, способом друкування і т. ін. Видання щодо друку — дуже гарне, ясне, без помилок, а от щодо малюнків, то деякі вийшли не зовсім ясні (Мирний, V, 1955, 429); Ще одно прохання: чи не могли б Ви подати мені відомості, скільки у Вас у Львові коштуватиме друк петитом? (Коцюб., III, 1956, 224).

3. тільки одн. Галузь виробництва, що займається виготовленням друкованої продукції; видавнича й друкарська справа. Розвиток літератури, друку є, як відомо, дуже важливим чинником, який сприяє дальшому удосконаленню літературної мови (Курс іст. укр. літ. мови, І, 1958, 70).

4. тільки мн. Зведення друкованих пам’яток. Замість відповіді я поклав перед ним свою записну книжку, де я позаписував народні пісні і бібліографічні виписки із старих церковнослов’янських друків (Фр., III, 1950, 235).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 426.

I. Друк, ку, м. Печать, печатаніе. Подали до друку у «Основу». К. (О. 1862. III. 30). Писав, щоб я слав йому до друку. А що тепер не перейшло через редакцію до друку, мусить зоставатись до иншого часу. Передм. до Кобзаря Шевч. вид. Кожанчикова, стр. 1.

II. Друк, ка, дручо́к, чка́, м. = Дрюк, дрючок. Бив, бив, та ще й друк кинув. Ном. № 4023. Вирубав дручка та й подає чортові в яму, щоб його…. витягти. Рудч. I. 57. Ум. Дручяга.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 449.