ДРОПАК

ДРОПА́К, а́, ч., розм. Танець, що виконується в швидкому темпі з притупуванням. Ой пішла б я на музики… да вдарила дропака (Сл. Гр.).

◊ Да́ти дропака́ — швидко втекти, побігти. Абсест Троянець був сердитий, Згадав Ентелла-козака, Зробився мов несамовитий, Чимдуж дав відтіль дропака (Котл., І. 1952, 93).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 421.

Дропа́к, ка, м. Родъ танца, трепака. Ой пішла б я на музики…. да вдарила дропака. Н. п. Дропака́ ді́ти. Убѣжать. Чим дуж дав відтіль дропака. Котл. Ен. II. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 446.

дропа́к — старовинний танець, що виконується в швидкому темпі з притупуванням; різновид тропа­ка. Ой пішла б я на музики… да вда­рила дропака (пісня); фразеоло­гізм: да́ти дропака́ — швидко втек­ти, побігти. Абсест Троянець був сердитий, Згадав Ентелла-козака, Зробився мов несамовитий, Чимдуж дав відтіль дропака (І. Котлярев­ський).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006.— С. 201.