ДРАМАТУРГІЯ

ДРАМАТУРГІ́Я, ї, ж.

1. Драматичне мистецтво. До драматургії Леся Українка звернулася в середині 90-х років минулого століття (Укр. літ., 9, 1957, 263); // Характерні риси стилю, прийоми творчості в драматичному мистецтві якого-небудь письменника, напрямку, школи і т. ін.

2. збірн. Сукупність драматичних творів письменника, літературного напрямку, народу, епохи. У моїй багатогранній мистецькій роботі я ніколи не зустрічав більш вдячного матеріалу для творчості, ніж багатогранна і художньо досконала драматургія Горького (З глибин душі, 1959, 63); Збільшення в репертуарі театрів питомої ваги радянських вистав було свідченням активізації і зміцнення молодої радянської драматургії (Мист., 4, 1958, 10).

3. Теорія побудови драматичного твору. Його [О. Пушкіна] драматургічні твори («Борис Годунов», маленькі трагедії, «Русалка»), його критичні статті з питань драматургії й театру відіграли визначну роль в утвердженні реалізму в вітчизняному театральному мистецтві (Про мист. театру, 1954, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 406.