ДРАГЛІТИ

ДРАГЛІ́ТИ, і́є, недок., розм.

1. Труситися, коливатися. Треться вовна об вовну, біла об чорну, хвилюють пухнаті хребти,.. і драгліє отара (Коцюб., II, 1955, 320).

2. Згущатися, нависати. — Чи не буде снігу, — каже [батько], — там такі білі хмари драгліють (Вовчок, Вибр., 1937, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 404.

Драглі́ти, лі́ю, єш, гл.

1) Превращаться въ студенистое вещество, дрожать подобно студенистому веществу.

2) Нависнуть (о тучахъ). Чи не буде снігу: там такі білі хмари драгліють. МВ. ІІ. 121.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 439.