ДОЧИТУВАТИСЯ

ДОЧИ́ТУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ДОЧИТА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. розм. Читати до якого-небудь місця, до якоїсь межі. От вийшов він [панотець] і каже: «А нуте, панове-миряни, годі дрімати: от дяк уже дочитується до кінця, скоро випущу» (Кв.-Осн., II, 1956, 107); [Кирило:] Як тільки дочиталися до хреста, я луп очима: стоїть мацапура попліч мене (Кроп., II, 1958, 12).

2. розм. Довго і багато читаючи, зазнавати неприємних наслідків.

3. тільки недок. Пас. до дочи́тувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 400.

Дочи́туватися, туюся, єшся, сов. в. дочита́тися, та́юся, єшся, гл. Дочитываться, дочитаться. Стійте у церкві та слухайте: ніч не довга, не забаряться до Христа дочитатись. Кв. II. 179.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 437.