ДОЧВАЛАТИ

ДОЧВАЛА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Ледве, з труднощами дійти, добратися куди-небудь, до якогось місця. Ні один навіть не заточився, доки вони не дочвалали до другої кімнати (Н.-Лев., І, 1956, 128); До села ось дочвалали, Сіли, спочивають (Манж., Тв., 1955, 43); // Насилу пройти певну віддаль. Вони ледве дочвалали ці останні сто кроків через вулицю (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 254).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 399.

Дочвала́ти, ла́ю, єш, гл. Доплестися, добрести. Вулкан, до кузні дочвалавши, будить зачав всіх ковалів. Котл. Ен. V. 20.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 436.