ДОТІКАТИ

ДОТІКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОТЕКТИ́, ечу́, ече́ш, док.

1. Закінчувати текти; текти до якого-небудь місця, до певної межі. Самара дотікає Поміж нив, серед веселок, Обминаючи три дуби (Ус., На.. берегах, 1951, 112).

2. тільки недок. Знемагати від втрати крові. У Данки.. Кров’ю братик дотікає (Граб., І, 1959, 268).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 393.

Дотіка́ти, ка́ю, єш, сов. в. дотекти́, течу́, че́ш, гл.

1) Дотекать, дотечь, оканчивать, окончить течь.

2) Дотекать, дотечь до какого либо мѣста.

3) Хватать. У вас на це толку не дотече. Зміев. у.

4) Сравниваться, сравниться. Харьків проти Київа не дотече, бо менший. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 433.