ДОТАНЦЬОВУВАТИ

ДОТАНЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОТАНЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. перех. і неперех. Закінчувати який-небудь танець, доводити його до кінця. Від музики здригався зал ..То Терешкевич-генерал Ще дотанцьовував мазурку (Шер., Дорога.., 1957, 130); Так і дотанцювала [Надія] до кінця, не зводячи з нього погляду (Чаб., Тече вода.., 1961, 14).

2. неперех. Танцюючи або роблячи рухи, подібні до танцю, доходити до якого-небудь місця. [Один з парубків:] Ану, затинай «Дуба». Чи дотанцюю до села? (Кроп., І, 1958,484); — Глянь, Іва, яка доріжка! Яка краса! Га! А скажи, коли б ця доріжка була тверда — до самої Турції можна було б дотанцювати? (Збан., Мор. чайка, 1959, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 392.

Дотанцьо́вувати, вую, єш, сов. в. дотанцюва́ти, цю́ю, єш, гл.

1) Дотанцовывать, дотанцовать. «Твій батько емері» — Постій трохи, дотанцюю. Ном. № 10078.

2) Дойти, танцуя. Дотанцював аж до брами. Шевч. 270.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 1. — С. 432.