ДОСІВАТИСЯ

ДОСІВА́ТИСЯ, а́ється і ДОСІ́ЮВАТИСЯ, юється, недок.

1. Закінчувати сіятись (про дощ, сніг і т. ін.). Досівалися останні краплини дощу, півнеба вже очистилося від хмар (Сенч., Опов., 1959, 47).

2. Пас. до досіва́ти, досі́ювати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 2. — С. 384.